Отто Ватерландер, Головний виконавчий директор - виконавчий директор з трансформації Групи Нафтогаз

 

Монополії  шкідливі для споживачів. Вони знищують конкуренцію, можуть і часто зловживають своїм домінуючим становищем на ринку та зупиняють інновації. Крім того, вони заважають клієнтам робити вибір. Особливо, якщо така монополія є в сфері торгівлі товарами чи послугами першої необхідності – наприклад, природним газом. Більше того, вирішення проблеми монополій є важливим для України цього року, враховуючи відновлення світової економіки та велику ймовірність повернення високих ринкових цін на газ.

Тема монополій є також важливою, оскільки напряму стосується цифр у вашому рахунку за опалення.

В Україні існує істотна підміна понять щодо "монополії" на ринку газу та її впливу на ваші платіжки за опалення та на державний бюджет. Численні ЗМІ, експерти, навіть деякі політики (не кажучи вже про популістів) називають державну компанію "Нафтогаз" "монополістом" і вимагають її розділення або ліквідації. Чи принесе це вам користь? Вірю, що точно ні. Ба більше, таке рішення залишає без змін реальну монополію Групи РГК на ринку роздрібного постачання газу, що матиме негайні згубні наслідки.  

Дозвольте пояснити, чому існуюча підміна понять є неправильною та шкідливою.

Міф перший: "Нафтогаз є монополістом на оптовому ринку"

Звинувачення у бік державної Групи Нафтогаз у монопольному становищі є звичним явищем, навіть аналітики деяких газових компаній повторюють це під час спілкування з громадськістю.

Реальність є протилежною. Люди плутають велике з монополією.  

Сьогодні кожен може придбати газ у "Нафтогазу" або у будь-якого іншого з 50-ти трейдерів на українському ринку. Вкладаючи багато зусиль та інвестицій, український ринок інтегрується в європейський. Фізичний обсяг європейського ринку становить 450 млрд. кубометрів газу, а українського – близько 30 млрд. З такою кількістю продавців та обсягом українського ринку, що становить лише 6-7%, кожен покупець має величезний вибір – придбати газ у вітчизняного виробника, компанії, яка цей газ імпортує, або взяти його з підземного газосховища. "Нафтогаз" постачає близько половини українського обсягу газу і має приблизно 3% частки ринку в Європі.

Це має значення, оскільки ціноутворення зараз залежить від європейського контексту. Кожен постійно повинен робити вибір, виходячи з того, яка найкраща доступна ціна на сьогодні, на завтра та на подальше майбутнє. Європейський ринок дозволяє купувати газ у різні моменти часу: для поставки наступного дня, наступного місяця або навіть на цілий рік наперед. Усі українські регіональні компанії (газзбути) можуть купувати газ у "Нафтогазу", а деякі, власне, це й роблять. "Нафтогаз"  не дискримінує жодну зі сторін по відношенню до цін та умов контракту. Крім того, власна газопостачальна компанія "Нафтогазу" купує газ за ринковими цінами та на ринкових умовах.

Нафтогаз роками підтримував розвиток відкритого та конкурентоспроможного ринку, і зараз від цього виграє ціла країна. Взимку ринкові ціни в Україні були насправді нижчими, ніж у Європі. І лише для того, щоб довести, що наша ціна є справедливою, Нафтогаз зобов’язується щороку продавати 15% газу власного видобутку на енергетичній біржі.

Звичайно, всі компанії, що займаються роздрібним бізнесом, повинні адаптуватися до цього конкурентного ринку, і не всі з цим згодні. Ви мусите заплатити, якщо хочете купувати газ у "Нафтогазу". Мережа газзбутів, про яку вже згадувалося раніше, до минулого року користувалася перевагами регульованих цін на газ для домогосподарств, і "Нафтогаз" був зобов’язаний постачати їм газ безвідносно до умов оплати. Але зараз ми зможемо зробити поставку, лише якщо ви зможете продемонструвати свою платоспроможність. Як результат, газзбути все ще винні Нафтогазу 13 млрд. гривень. Це гроші, які ми все-таки хочемо повернути, оскільки вони належать українцям.

Міф другий: "Нафтогаз є монополістом на роздрібному ринку"

На відміну від комерційних компаній та роздрібних газзбутів, дотепер домогосподарства не мали можливості вибору постачальника та ціни. Ціна регулювалася державою, і кожен регіон мав одного постачальника. У 70% випадків це був обласний газзбут, створений провайдером газової мережі. Оскільки ціна регулювалася і "Нафтогаз" був зобов'язаний постачати газ через ці компанії, вони користувалися монопольним становищем. Домогосподарства платили за газ. Чому ж газзбути не платили "Нафтогазу"?  

Це було фактичним зловживанням монополією, і це засилля монополії все ще впливає на людей. Уряд України розуміє проблему, і, незважаючи на величезний супротив, сміливо скасував регульовані ціни влітку минулого року на користь конкуренції.

Результати були вражаючими: 30 рітейлерів почали боротьбу за покупця, пропонуючи свої найкращі ціни та умови. Наша нещодавно створена газопостачальна компанія запропонувала ціну на 30% нижчу за ту, яку запропонували газзбути, встановивши референтне значення того, якою насправді повинна бути ринкова ціна. Відповідно до даних регулятора, до кінця 2020 року близько 600 000 домогосподарств змінили постачальника. Це дуже багато за такий короткий проміжок часу! Зрозуміло: споживачі хочуть вільно обирати і користуватися своєю "клієнтською силою".

Справжня монополія – мережа газзбутів, яка відповідальна за майже 70% побутових споживачів, вирішила вдатися до недобросовісної конкуренції. Національний регулятор та недержавні організації з прав споживачів були завалені скаргами від споживачів газу: місцеві провайдери газових мереж перешкоджали їм переходити до постачальників, у яких ціна на газ була меншою. Інструментами, якими вони при цьому користувалися, було приховування EIC коду, примусове відключення та навіть погрози. Ці дії є найкращим доказом того, що провайдери газових мереж (група РГК) та газопостачальні компанії (газзбути) досі не розділені належним чином.

Ми очікуємо, що цей, новий досвід із серпня 2020 року, буде врахований у наступному Щорічному звіті Секретаріату Енергетичного Співтовариства. Що важливо: поточний звіт повністю визнає успіх анбандлінгу Нафтогазу.

Тільки після того, як ми побачимо, що українські домогосподарства можуть змінювати постачальника без будь-яких обмежень, ми отримаємо докази ефективного локального розподілу.

Відповідно до європейського та українського законодавства, власник мережі не може бути пов'язаний з постачальником. Наприклад, незалежного власника мережі цікавить незалежне вимірювання обсягів та побудова бази даних, якою на рівних можливостях може скористатися будь-яка компанія.

І все ж поки що не в Україні. Оператори мережі фактично змушували людей залишатися зі своїми попередніми постачальниками, які, власне, були ними (операторами) створені. Нам також відомо, скільки українці за це заплатили. Згідно з підрахунками, регіональні газзбути понаднормово отримали 7 млрд. грн. від українських домогосподарств. Ми просто порівняли ринкову ціну та ціну, яку вони встановили для своїх споживачів.

І не сумнівайтеся: регіональні газзбути могли купити газ у "Нафтогазу" чи будь-якої іншої компанії на оптовому ринку (дивіться "Міф перший").

Яке рішення? 

Очевидно, що жоден уряд не потерпить такого зловживання ринком та правами споживачів. Екстрених заходів було вжито в лютому, коли було введено тимчасове обмеження цін. Найцікавіше попереду.

Антимонопольний комітет почав розслідування щодо газзбутів про зловживання монопольним становищем задля підвищення цін. Це не перша справа проти компаній групи РГК, ще одну АМК відкрив деякий час тому (у 2019 році). Ми щойно надіслали до Антимонопольного комітету додаткову інформацію, яка повинна допомогти регулятору з'ясувати той факт, що ця група насправді є єдиним цілим і що їхня концентрація була проведена без згоди АМКУ.

Національний регулятор видав розпорядження, який зобов'язує всіх рітейлерів встановлювати річний тариф. Це ринкове рішення, спрямоване на захист споживачів від нестабільності цін і запропоноване "Нафтогазом" ще у минулому році.

Ми також поінформували Європейське енергетичне співтовариство про цю ситуацію – європейські партнери повинні чітко розуміти українську реальність.

Вкрай необхідний наступний крок – створення хабу даних (такого ж, як, наприклад, електрона система у сфері охорони здоров’я) із захищеною інформацією про споживача, але відкритою для кожного постачальника газу, який має договір із таким споживачем.

На відміну від існуючого хабу даних 104.ua, відкритого лише для ... обраних компаній (предмет розслідування Антимонопольного комітету) і, без сумніву, незахищеного з точки зору користувача, який НЕ КОНТРОЛЮЄ свої дані. Ми віримо, що хаб даних, як цього вимагають зобов’язання України по відношенню до МВФ, допоможе гарантувати той факт, що домогосподарства будуть володіти власними даними та зможуть легко їх передавати постачальникам на власний вибір.

Спільними зусиллями уряду, регуляторів та бізнесу ми можемо створити роздрібний ринок, який захищатиме споживачів, а не а не цинічних жадібних монополістів.