Олександр Кучеренко, засновник і голова аналітичного центру "Рада інституційних реформ"

 

3 березня Кабінет Міністрів ухвалив Національну економічну стратегію до 2030 року. Пропускаючи критичні зауваження скажу, що це корисний і потужний документ для майбутнього держави. Вперше в історії України економічна стратегія ґрунтується на результатах аудиту економіки, а не на вигадках.

Отже наступні 10 років вся економічна політика буде відбуватись у відповідності до цієї стратегії. Це нова реальність. Наша команда (Ради інституційних реформ) вважає, що в частині податкової та митної політики є дуже багато невизначених кроків, адже вказано лише напрямки. Для успішного втілення нової економічної стратегії, реформи у сферах податків і митниці мають бути чітко прописані.

Це надзвичайно важливо, тому що податкова політика може як сприяти макроекономічному розвитку та добробуту нації, так і навпаки. Як ми розвиватимемо експортний потенціал, якщо всередині країни немає умов для бізнесу "розгорнутись"? Достатньо подивитись на Топ-10 країн у рейтингах Doing Business, PayingTaxes та рівня ВВП на душу населення (за паритетом купівельної спроможності). Данія, Сінгапур та Гонконг входять в першу десятку у всіх трьох переліках. Нова Зеландія, США та Норвегія присутні одночасно в двох "топах". Це не випадковість, а закономірність.

Тому мені дуже хочеться, щоб при подальшій реалізації стратегічного документу такі наміри як, наприклад, "Зменшення податкового навантаження на бізнес" містили конкретні кроки, які сприяють економічному зростанню. У Ради інституційних реформ є напрацьована стратегія реформування податкової системи, яка відповідає тим завданням, які поставлені до 2030 року.

Наприклад, стратегія вірно зазначає, що потрібно мінімізувати дискрецію – повноваження податкових чиновників на свій розсуд визначати, що є базою оподаткування, а що ні. Коли чиновник має "вилку" рішень, це створює спокусу використати свою владу собі ж на користь. Для бізнесу природно бажати сплатити менше податків, тому він може пристати на пропозицію корумпованого чиновника. Це дуже важливо, тому що прибирає корупційні ризики та підвищує довіру платників до системи в цілому. Що робити з цим? Моя команда пропонує п’ять рішень.

Мінімізувати людський фактор у "планових перевірках" – внести зміни до Податкового кодексу України, які передбачають автоматичне формування плану графіку, щоб унеможливити втручання будь-яких посадових осіб ДПС його формування.

Автоматизація позапланових перевірок­– алгоритм на основі конкретних критеріїв, який призначає позапланові перевірки виключно в автоматичному режимі з повідомленням платника податків через електронний кабінет про взаємовідносини з ризиковим контрагентом.

Автоматичне бюджетне відшкодування – запровадити автоматичне бюджетного відшкодування для сумлінних платників, доопрацювавши його таким чином, щоб унеможливити втручання будь-яких посадових органів ДПС в формування списку платників, які отримуватимуть бюджетне.

Забрати в чиновника повноваження встановлення умислу –з Податкового кодексу прибрати дискреційне право чиновників на власний розсуд встановлювати наявність або відсутність умислу у вчиненні податкового правопорушення.

Податкові повідомлення-рішення надсилаються в автоматичному режимі – за незначні порушення податкового законодавства (несвоєчасна сплата податкових зобов’язань, несвоєчасна реєстрація податкових накладних, несвоєчасне подання декларацій тощо), платник отримує автоматично сформовані акти камеральних перевірок та податкові повідомлення-рішення на базі цих актів.

Також у стратегії вірно вказано, що важливо зменшити податкове навантаження на працю. Загалом, надмірне оподаткування веде до прогресуючої тінізації економіки. Високі податки на працю в Україні дискримінують офіційну зайнятість як таку та збільшують вартість створення робочих місць. Вони заганяють ринок праці в тінь та посилюють трудову міграцію. Спроба "закрутити гайки" призводить до "зриву різьби". Крім того, у нас про це часто забувають, високі податки на працю "дестимулюють" працемісткі галузі!

Але практика показує, що для пост-радянських країн зменшення податків призводить до збільшення податкових надходжень. В Грузії, яка зараз знаходиться на 7-му місці у світовому рейтингу Doing Business, ставку соціального внеску знизили з 33% до 20%, податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) з максимальних 20%скоротили до 12%, а ПДВ – з 20% до 18%. Різке спрощення адміністрування податків і скорочення їх ставок, поєднане з докорінною реформою податкової служби, призвело до більш ніж дворазового зростання надходжень.

Податкова стратегія, розроблена командою Ради інституційних реформ, передбачає поступове скорочення ПДВ до 15%, ПДФО на заробітну плату до 12%, а також введення податку на виведений капітал замість податку на прибуток підприємств. При цьому ми пропонуємо диференційовану ставку, залежно від доданої вартості, яку створює компанія –– виробники кінцевого продукту сплачують меншу ставку. Команда також пропонує скасувати звітність та оподаткування для ФОП з річним обертом менше 400 тис. грн., тому що вони не беруть участь в олігархічному ухиленні від сплати податків, в вартість адміністрування таких платників перевищує вигоду від відповідних надходжень.

Все це не окремі кроки, а елементи великої комплексної податкової стратегії, яку ми створювали декілька років. Наша стратегія цілком вписується у більш широку Національну економічну стратегію, схвалену урядом. Вона може братись за основу для реформ у податковій сфері вже зараз.