Олександр Кучеренко, засновник і голова аналітичного центру "Рада інституційних реформ"

 

Як казав китайський стратег Сунь Цзи: "Тактика без стратегії – це просто метушня перед поразкою". Саме ця фраза спадає на думку, коли споглядаєш боротьбу парламентарів за повернення ставки ПДВ для невеликого сегменту аграрної продукції. Адже йдеться про скасування змін, які вступили в силу тільки з 1 березня.

Нагадаємо, що відбулось. 17 грудня 2020 року Верховна Рада ухвалила Закон "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції" № 1115-ІХ. Він передбачає зниження ставки ПДВ з 20% до 14% за операціями з постачання та ввезення на територію України деяких видів сільськогосподарської продукції.

Ключове слово "деяких". Нововведення стосувалось постачання на митній території України племінних чистопородних тварин, незбираного молока, збіжжя, насіння олійних культур та кількох інших видів сировини. На думку розробників цей закон має підтримати вітчизняне виробництво сільськогосподарських товарів, залучення інвестицій та підвищення конкурентоспроможності сільського господарства України.

Також очікувалось, що зниження ставки зменшить можливості по оптимізації податкових зобов’язань через "скрутки" та сприятиме виходу агробізнесу з тіні.

Натомість результат виявився іншим. Постачальники сировини переважно залишають загальну ціну з новим ПДВ такою ж самою, як і з "старим". Виходить, що ціна сировини до ПДВ навіть підвищується. В таких умовах  підприємства переробної галузі потрапили в нерівні конкурентні умови порівняно з тими виробниками  , які переробляють власну сировину. Вони отримують більш дорогий товар і змушені підвищувати відпускні ціни на власну готову продукцію, щоб покрити різницю в ставках ПДВ на сировину та готову продукцію.

Таким чином, прийняті зміни до Податкового кодексу не побороли "скрутки", не призвели до детінізації аграрного виробництва, а виявились дискримінаційними по відношенню до більшості переробних підприємств та призвели до подорожчання хліба, молока та молочних продуктів, м’яса та інших продуктів для населення на 6-10%.

Тому вже в квітні 2021 року в Верховній Раді з’явились одразу два законопроєкти щодо повернення ставки ПДВ для видів сільськогосподарської продукції до стандартних наразі ставки в 20%. Законопроєктом №5425 від 26.04.2021 авторства двох нардепів від "Слуги народу" пропонують відновити 20% ПДВ за частиною продукції, а №5425-1 пропонується повернути ставку ПДВ всьому переліку видів сільськогосподарської продукції.

Також зареєстровано абсолютно протилежний законопроєкт, №5425-2, який навпаки розширює спектр сільськогосподарської продукції, до якої застосовується ставка 14%.

Такі часті зміни ставок дещо суперечать підпункту 4.1.9 пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України, який визначає принцип стабільності податкового законодавства України та прямо забороняє змінювати податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги протягом бюджетного року. Крім того, "хитання" з важливими податковими рішеннями негативно впливає як на сам бізнес в Україні так і на інвестиційну привабливість України.

Я є прибічником поступового зменшення базової ставки ПДВ з 20% до 15% протягом 5 років. Вигода від детінізації економіки та розширення бази оподаткування перевищить миттєві втраті бюджету, якими лякають населення прибічники тотального фіскального контролю.

Оподаткування сільськогосподарської продукції – взагалі окрема тема. Ми конкуруємо у взаємопов’язаному світі, маючи поруч країни з потужним аграрним сектором. При цьому в країнах ЄС і не тільки діють численні програми субсидій та податкових пільг.

Наприклад, при ставці 24%, у Фінляндії на продовольчі товари застосовують ставку ПДВ у 14%. У Польщі при "базі" 23% діє ставка 5% для базових продовольчих товарів, таких як хліб, крупи, молочна продукція, соки і м’ясо. В Ірландії ставка може бути 4,8% або навіть від 0%! В Німеччині – 7%, в Італії – 4-5%. Не дивно, що на полицях українських супермаркетів все частіше з'являється польське молоко, німецькі та італійські сири – просто через нижче оподаткування.

На моє глибоке переконання, якщо уряд хоче розвивати аграрний сектор в Україні, має діяти ставка ПДВ, яка є конкурентною в рамках Європейського Союзу. Буде це 5, 7 чи 14% – це політичне рішення, яке потрібно прийняти. Але ця ставка має бути єдиною для всього сектору та не дискримінувати різних виробників на нашому ринку.