Кіра Рудик, Голова партії "Голос"

 

Майже рік без співпраці з МВФ. Системний тиск на антикорупційну інфраструктуру. Ручне управління Національним банком. Відсутність змін у судовій системі. Імітація реформи силових та правоохоронних органів. Брутальне втручання у роботу НАК «Нафтогаз». Волюнтаристські рішення щодо корпоративного управління у держпідприємствах. 

Саме так українська влада «підготувалася» до приїзду державного секретаря США Ентоні Блінкена. І якщо від наших американських партнерів Україна отримала чимало сигналів про підтримку територіальної цілісності та збереження Києва у сфері трансатлантичних інтересів, то українська влада, схоже, забула, що співпраця – це дорога з двостороннім рухом.

Який меседж після цього візиту ми отримали від наших союзників? Ентоні Блінкен чітко артикулював, що американська адміністрація не буде толерувати Кремль. Сполучені Штати підтримують Україну на дипломатичному рівні, готові надати військову допомогу. Більше того, наші союзники продовжують послідовно дотримуватися жорсткої санкційної політики.

Однак американська влада не може і не повинна виконувати за Україну всю роботу. Нам чітко окреслили перелік зовнішніх та внутрішніх викликів: Росія, олігархи та корупція. І коли американська адміністрація впроваджує санкції проти Коломойського, очевидно, що українська влада має показати хоч якийсь прогрес у розслідуванні справи про виведення з ПриватБанку 5,5 млрд доларів до його націоналізації. Коли американська влада заявляє про готовність допомогти Україні з вакцинами, то від нашого уряду хотілося б бачити не збереження на посаді Степанова, який провалив роботу у МОЗ, а реальний план вакцинації. Коли наші американські партнери щоразу нагадують про важливість збереження незалежних державних інституцій, то дії влади з втручання в управління «Нафтогазом» виглядають цинічно. Не перший рік тривають спроби, а радше імітація реформи Служби безпеки України і перетворення її на класичну спецслужбу. Водночас план дій щодо членства (ПДЧ) України у НАТО повинен не просто залишатися "найбільш актуальним питанням" для Києва, але для цього мають бути здійснені реальні кроки. 

Українська влада має припинити «плювати в криницю» з допомогою від наших партнерів. Адже ті важливі речі, які владі вдалося реалізувати, і якими вона сьогодні хизується, а саме створення Антикорупційного суду, земельна реформа чи ухвалення банківського закону – це все ж насправді вимоги Міжнародного валютного фонду. Ті вимоги, які блокувалися місяцями та могли бути поховані під тисячами правок від близьких до Коломойського депутатів.

Ці позитивні зміни впроваджувалися скоріше всупереч, ніж завдяки діям влади. І здебільшого завдяки вимогам МВФ, яку влада зруйнувала майже рік тому, коли у результаті політичного тиску, голова НБУ був змушений піти у відставку. Головним підтвердженням цього буде сумна річниця від отримання останнього траншу від МВФ, яка відбудеться вже на початку червня.

Українській владі час повернутися на «рейки» курсу реформ, з яких вона зійшла раніше та продемонструвати свою відданість євроатлантичному курсу. Візит держсекретаря США вказав нам на больові точки, які є фактично головними умовами для того, щоб двостороння зустріч  з американським президентом відбулася. Якщо Україна не хоче опинитися за бортом, українська влада більше не має права на провал.

Ми у свою чергу будемо продовжувати підтримувати всі євроінтеграційні ініціативи та тиснути на владу для того, щоб вони дотримувалися заявлених обіцянок здійснення реформ. Занадто багато часу втрачено.