13:05 28.09.2021

Автор КОСТЯНТИН ЯЛОВИЙ

Як Україні не залишитися без питної води?

7 хв читати
Як Україні не залишитися без питної води?

Костянтин Яловий, український політик, громадський діяч. Ініціатор створення Екологічної стратегії Києва

 

Дані наукових досліджень останніх років змушують переосмислювати важливість води для виживання людства. Не дарма у 2021 році ООН проголосила цінність води головною темою Міжнародного дня водних ресурсів. Вже сьогодні дефіцит води впливає на життя 40% населення планети, а до кінця десятиліття посуха може поставити під загрозу життя 700 мільйонів людей.

В Україні водній темі також почали приділяти більше уваги. Так, у червні Кабмін затвердив програму "Питна вода України" на 2022-2026 роки з бюджетом майже 30 мільярдів гривень. Паралельно РНБО оголосила про запровадження публічного моніторингу якості води на рівні територіальних громад. Водночас екологи стверджують, що кількість та якість питної води суттєво знижується. То що ж відбувається з водою в Україні?

Світові тенденції: зростання попиту та війни за воду

Ситуація з водою виглядає неоптимістично в усьому світі. За даними ООН, запаси прісної води на планеті складають лише 2,5% від усіх водних ресурсів. Із цих запасів людство має доступ взагалі лише до 1%. Тобто придатної для споживання води і так не багато, а через негативний вплив діяльності людини дефіцит води посилюється з кожним роком, що вже сьогодні призводить до катастрофічних наслідків.

Так, у нещодавньому дослідженні BBC "Як нестача води народжує війни" про зв’язок між кількістю води, міграцією та конфліктами, стверджують, що масштаби насильства, пов'язаного з попитом на воду сьогодні збільшуються. Глобальний попит на воду зростає пропорційно кількості населення планети та економічному розвитку країн.

В той же час, зміна клімату скорочує водопостачання та зменшує кількість опадів у багатьох регіонах планети. За прогнозами аналітиків ООН, до 2050 року до 5,7 мільярда людей будуть проживати в районах, в яких, принаймні один місяць в році буде відчуватися нестача прісної води.

Найбільшу небезпеку створюють наслідки цього явища. За словами Пітера Глейка, голови Тихоокеанського інституту в Окленді та одного з найавторитетніших у світі експертів з води, за рідкісними винятками на нашій планеті ніхто не вмирає від спраги. Проте все більше людей гинуть через забруднену воду, або конфлікти через доступ до неї.

Невтішні рейтинги

Щодо водних проблем ми ні в чому не поступаємося іншим країнам світу та навіть "випереджаємо" більшість із них. Щоб зрозуміти реальний стан справ, потрібно почати з усвідомлення того, що Україна офіційно вважається маловодною. Про це свідчать європейські, світові та власні українські дослідження.

Згідно минулорічного звіту Мінрегіону, централізованим питним водопостачанням забезпечено 99,1% міст, 89,8% селищ міського типу та 30,1% сільських населених пунктів в Україні. У перерахунку на кількість населення, тільки 69% українців користується централізованим водопостачанням, а 48 % – централізованим водовідведенням. 270 тисяч людей у 9-ти областях України отримують воду за графіком або використовують привозну.

За стандартами Європейської економічної комісії ООН, держава, водні ресурси якої не перевищують 1,5 тис. м³ річного стоку на людину, вважається не забезпеченою водою. В Україні ж доступні для використання запаси на одну людину складають 1,09 тис. м³ - у середньо водні роки, та 0,62 тис. м³ - у маловодні. Фактично ми є одною з найменш забезпечених водою країн у Європі.

Рахункова палата України також наводить на своєму сайті дані кількох світових рейтингів. Так, за оцінками Світового Банку, Україна за кількістю питної води на душу населення перебуває на 125 місці із 180 країн. За підрахунками Центру з контролю і профілактики захворювань Міністерства охорони здоров’я США, ми входимо до списку країн з найбільш небезпечною і несмачною водопровідною водою. Більше того, згідно висновків Всесвітнього фонду природи, не докладаємо необхідних зусиль для подолання дефіциту та падіння якості прісної води.

Яка вода тече з наших кранів

В кінці липня прес-служба ПАТ "Київводоканал" розповсюдила офіційне звернення, у якому киянам радили пити воду з-під крану замість бутильованої. Мовляв, водопровідна вода цілком безпечна і відповідає усім санітарним нормам. Бутильована ж навпаки – виготовляється без дотримання стандартів, може бути недоочищеною і шкідливою.

З другим твердженням  можна частково погодитися. Більшість людей навряд чи перевіряє сертифікати і дозволи постачальника води, а просто замовляють доставку за номером у рекламі. А до заяви про чудову якість водопровідної води журналісти та експерти поставилися скептично. Одразу кілька ЗМІ провели незалежне дослідження цього питання.

І правда, лабораторний аналіз води з-під крану на замовлення журналістів DW показав, що вона цілком відповідає нормам і за українським законодавством придатна для пиття. Дослідження, проведене "Хмарочосом" підтвердило, що столична вода частково відповідає навіть нормам ЄС. Здавалося б новина хороша, але є кілька суттєвих нюансів.

По-перше, українські стандарти все ж відрізняються. Наприклад, київська вода не пройшла би європейської перевірки за нормами жорсткості, які визначаються вмістом солей кальцію та магнію, гідрокарбонатів, сульфатів і заліза. Наші показники у понад 4 рази перевищують нормативи ЄС. І якщо таку воду вживати постійно, зростає ризик захворювань нирок та жовчного пузиря. 

Також, на думку експертів, у столичній воді завеликими є показники вмісту хлору. На Заході вже давно відмовилися від використання цієї отруйної речовини для очистки. І хоча Київводоканал заявляє, що 40% води теж очищує без хлору, інші 60% - залишаються хлорованими і так само несприятливими для здоров’я людини.

По-друге, похвалитися такою водопровідною водою, як у Києві, можуть далеко не всі українські міста. В інших регіонах не всі наважуються пити воду з крана. Особливо ця проблема є гострою для південних областей - Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської та Одеської. До того ж, якщо у містах якість води постійно перевіряють, то в сільській місцевості, де 60% населених пунктів не мають центрального водопостачання, про хімічний склад питної води можна лише здогадуватися.

Три загрози для водних ресурсів

Більшість проблем пов’язаних з кількістю та якістю води в Україні викликані трьома глобальними чинниками. Перша, про яку згадують найчастіше, полягає у тотальному забрудненні поверхневих вод. Це є серйозною проблемою, враховуючи, що в основному вода, яку п’ють українці, береться з річок. На початку року було проведено скринінг води у басейні Дніпра, який виявив перевищення вмісту нітратів, фосфатів, пестицидів та інших шкідливих речовин.

За даними Держводагентства, протягом 2019 року у поверхневі води в Україні було скинуто 48,5 тисяч тон шкідливих речовин другого та третього класів небезпеки (високо небезпечні  та помірно небезпечні). Одним із основних джерел забруднення є скиди промислових підприємств. До основних забруднювачів води належать хімічні, нафтопереробні й целюлозно-паперові комбінати, гірничорудна промисловість.

Великим і фактично неконтрольованим джерелом скидів є сільське господарство. З полів та ферм до річок та підземних вод потрапляє багато шкідливих речовин, проте більша частина забруднення води аграріями офіційно не фіксується. На відміну від промислових підприємств, забруднення тут розсіяне по великій території, тому конкретного місця, де можна заміряти скільки викидів робить одне господарство, немає.

Основним джерелом забруднення Держводагенство називає комунально-побутові стоки (близько 60% викидів).  Застарілі водоочисні системи не здатні впоратися із забрудненими стічними водами.  Зношеність водопостачальних мереж та очисних споруд одночасно це є другою з трьох глобальних причин погіршення ситуації з водою.

Як стверджують фахівці Київводоканалу, через поганий стан мереж багато киян отримують воду значно гіршої якості, ніж ту, що подають водопровідні станції. До речі у Києві відсоток аварійних мереж водопостачання один з найвищих в Україні - 44,5%. Ще гірше ситуація виглядає у Луганській та Донецькій областях – 58,9 та 54,6%, у Львівській – 49,7%, Кіровоградській – 47,6%, Волинській – 46,5% та Харківській – 46%.

Третьою складовою ситуації з водними ресурсами в Україні є зникнення малих водойм, про що я детально розповідав у своїй колонці "Куди зникають українські річки?". Причин цього явища досить багато: кліматичні зміни, забруднення неочищеними стоками, прибережна забудова, розорювання лук, незаконний видобуток піску та торфу, встановлення незаконних заплав, надмірний водозабір для сільсько-господарських та промислових потреб. Усі ж разом ці фактори викликають обміління та пересихання малих річок, що в свою чергу негативно позначається на великих водоймах та суттєво зменшує об’єми запасів прісної води.

Замість висновків

Як бачимо, картина з питною водою в Україні є досить невтішною. Про те, як її змінити, можна писати ще один великий текст. На думку фахівців в Україні потрібно якнайшвидше переходити на систему замкненого водооборотного водопостачання. Тобто массово встановлювати сучасні очисні технології, які б дозволили споживачам – містам, підприємствам та навіть окремим домогосподарствам, використовувати воду повторно замість того, щоб скидати неочищені стоки назад у річки.

Окрім того потрібно створювати дієву систему моніторингу якості води, оновлювати водопровідні мережі, підвищувати відповідальність для забруднювачів, модернізувати сільське господарство, запроваджувати програми відновлення водойм тощо. Чимало з цих кроків передбачені у державних документах, ухвалених цього року. І все це – потрібно робити терміново і "не для галочки".

Якщо пункти програми "Питна вода України" та ініціативи РНБО щодо захисту водних ресурсів будуть виконуватися саме так, за кілька років загроза нестачі води в Україні може стати не такою гострою. Втім, це не привід розслаблятися. Адже водна проблема продовжуватиме існувати, і в майбутньому нам доведеться докладати багато зусиль, щоб не страждати від спраги.

РЕКЛАМА

ОСТАННЄ

КОСТЯНТИН БОНДАРЄВ

Зупинка транзиту російського газу через Україну: агресор втратить мільярди

ІГОР ЖДАНОВ

Як з брудною водою ледь не вилили дитину Або як зберегти вітчизняне виробництво засобів тактичної медицини

ВІТАЛІЙ ГЕРСАК

Коли добра воля держави дійде до добровольців?

РУСЛАН ГОРБЕНКО

Війна триває 10 років. Ми не маємо права про це забувати

СЕРГІЙ ТАРУТА

"Санкційний Рамштайн": як зупинити ракетний терор росіян?

ОЛЕКСАНДР КРАМАРЕНКО

Три запитання колишній очільниці Платінум банку

ВАДИМ ЧЕРНИШ

Сталий розвиток України: вибір між "пушкою" і "маслом"

СЕРГІЙ МАГЕРА

Екоцид світового масштабу: чи відповість Кремль за злочини проти довкілля

ОЛЕКСАНДР КРАМАРЕНКО

Гойдалки? Та це нормально, навіть закономірно для криптовалют

МИКОЛА ОРЕХОВСЬКИЙ

Закон про декриміналізацію виробництва зброї: шлях до захисту та розвитку

РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА

UKR.NET- новости со всей Украины

РЕКЛАМА