Андрій Волков, банкір, фінансист, засновник і партнер групи компаній Investohills

 

В Україні сформувався один з найбільших ринків проблемних боргів в Європі: загальний обсяг непрацюючих кредитів (NPL) в нашій країні становить приблизно 19,6 млрд дол. Це своєрідний антирекорд, який навряд чи дає приводи для гордості. Але ігнорувати таку колосальну суму проблемної заборгованості, частка якої сягає майже 13% ВВП, неможливо.

Формування NPL почалося ще під час масштабної кризи, яка накрила банківську систему в 2009 році. Вона оголила велику проблему: багато банків неадекватно оцінювали фінансовий стан позичальників, видаючи кредити з великою ризиковою складовою, що в підсумку призвело до банкрутств і накопичення проблемних боргів. Ця ситуація повторилася в 2014-2015 роках, коли НБУ провів велику "чистку" банківської системи і визнав неплатоспроможними близько 100 банків. При цьому багато банків були недостатньо капіталізовані, але наявність проблем на своєму балансі вони не визнавали.

На щастя, з тих пір багато чого змінилося. У період з 2015 року по 2018 рік відбулися якісні зміни у сфері регулювання банківського ринку. Національний банк суттєво підкоригував свою нормативно-правову базу, змінив вимоги до резервування та до капіталізації. Крім того, якщо в конкретній фінустанові починаються проблеми, НБУ швидко реагує, що дозволяє попередити банкрутство.

Взагалі, потрібно, щоб всі банки знаходилися в однакових умовах. Вони самі будуть підлаштовувати свій внутрішній ризик-менеджмент під загальні правила регулювання, і побоюватися здійснювати якісь сумнівні операції. Так не буває, щоб одні вели гранично консервативну кредитну політику, а інші роздавали кредити наліво і направо. Тоді "консерватори" взагалі залишаться без заробітку, а "лихачі" будуть вирішувати свої проблеми за рахунок вкладників і держави.

І, насправді, не так важливо, який обсяг NPL у банку в абсолютних цифрах. Все дуже відносно. Скажімо, якщо це споживчі мікропозики, які видаються моментально і без застави, то рівень їх неповернення може досягати 40%, і нічого страшного в цьому немає. Коли мова про великі корпоративні кредити, то навіть 1-2% в портфелі банку – це вже чимало. Найголовніше, що всі ці накопичені проблеми повинні бути меншими, ніж капітал банку. Якщо частка "поганих" позик дорівнює обсягу капіталу або перевищує його, банк запросто може опинитися на межі банкрутства, і постраждають від цього в першу чергу вкладники. Тому знову повертаємося до того, що ключ до стабільності будь-якого банку – це достатній обсяг капіталізації, який заснований на якості кредитного портфеля і рівні його ризику.

Наступний інструмент боротьби з проблемними боргами, який знаходиться за межами компетенції Нацбанку, це адекватна дія судової системи, яка однозначно повинна "наздоганяти" і карати винних. Недобросовісні боржники, менеджмент і власники банків-банкрутів зобов'язані нести відповідальність.

Investohills, з огляду на специфіку свого бізнесу, регулярно стикається з судовою машиною. Іноді суди приймають такі рішення, які просто позбавлені здорового глузду. У підсумку, нам доводиться скаржитися на дії суддів до Вищої ради правосуддя, до Міністерства юстиції, звертатися до правоохоронних органів. Але ж вся ця кругова порука в судових органах не вчора з'явилася, вона вирощувалася довгі роки. Поки не буде порядку в судовій системі, ніяке, навіть найкраще регулювання, банкам не допоможе повністю розібратися з боржниками.

Також в роботі з NPL кредитору дуже важливо своєчасно реагувати на зростання обсягу проблемної заборгованості і на спроби позичальника зняти з себе зобов'язання. Тому що нерідко боржники вдаються до керованого банкрутства, щоб очиститися від боргів. Вони створюють штучну заборгованість, яка більше, ніж борги перед усіма іншими кредиторами. У підсумку, запускається процес банкрутства, за допомогою якого позичальник намагається вивести з бізнесу за безцінь активи і "перекинути" їх на нове підприємство. Це дуже поширена стратегія.

Тому чим швидше кредит виявиться в руках професіоналів, які займаються стягненням, тим вищі шанси отримати гроші назад. Інакше якщо процес банкрутства буде запущений, а кредитор не буде його контролювати, то через рік може виявитися, що на підприємстві вже немає активів, оскільки їх забрали бенефіціари боржника, а застави продані за заниженою вартістю і виведені шляхом різних схем.

Але якщо і доходить до примусового стягнення, необхідно підійти до цього процесу максимально грамотно і акуратно. Так, ми добре знаємо, що багато компаній, які спеціалізуються на роботі з проблемними боргами, вичавлюють позичальників до останньої краплі і розпилюють бізнес на металобрухт. Наш досвід показує, що набагато розумніше сісти з боржником за стіл переговорів, знайти компромісні шляхи вирішення його проблем і залучити інвесторів. Такий підхід дозволяє реанімувати бізнес, зберегти робочі місця, вивести підприємство на рентабельність і потім продати його новому власнику, після чого компанія знову зможе нормально вести діяльність і спокійно кредитуватися.