Андрій Мальований, голова Державної екологічної інспекції 

 

Чи можливий баланс і як його знаходять в світі

Промисловість – один з головних "нервів" глобальної економіки. Металургія, текстиль, хімічна промисловість, індустрія цифрових технологій сьогодні рухають провідні країни світу вперед. Ще півстоліття тому промислові підприємства були головними вбивцями екології і здавалось, що досягти балансу між індустрією та захистом навколишнього середовища неможливо. Але управлінські еліти країн Європи та Америки усвідомили, що потрібні зміни. Держави, а потім такі наддержавні утворення, як Євросоюз, стали головними модераторами процесу подолання протиріч між промисловим розвитком та охороною довкілля. І вони досягли успіху.

Як їм це вдалося?

Перш за все, через застосування моделей, які прораховують тиск промисловості на екологічне середовище. Це дозволяє уряду обрати найкращі з політик, що мінімізують ризики, але при цьому не руйнують промисловий потенціал країни. Так, модель  ENV-Linkages, яку використовують в Євросоюзі, допомагає аналізувати вплив забруднення повітря індустріальними об’єктами на здоров’я людей та на економіку в цілому. Модель RAINS застосовують для моделювання регіонального забруднення повітря, вона враховує викиди CO2, оксидів азоту, аміаку та летких органічних сполук. Модель GAINS співставляє забруднення повітря з кліматичними змінами, а також демонструє вплив цих факторів на середню очікувану тривалість життя людини.

Фундаментом застосування таких підходів є моніторинг роботи промислових підприємств. Як правило, він безперервний і здійснюється за допомогою електрохімічних сенсорів, спектрофотометрів, лазерних фотометрів та іншого сучасного устаткування. Ці прилади працюють 24/7 і передають дані в режимі реального часу до єдиної бази, що дає можливість робити якісну аналітику. Все це фіксується в Реєстрі викидів та переносу забруднюючих речовин (PRTR), який є загальнодоступним для усіх громадян. Наприклад, PRTR у США містить дані по 692 забруднюючим речовинам, у Південній Кореї – по 415-ти речовинах, в Ізраїлі – по 114 речовинам, в ЄС – по 91 речовині. Причому, деталізація може бути надзвичайною – аж до кожної окремої промислової установки на кожному підприємстві.

Промислові підприємства розвинутих країн працюють в рамках визначених державою національних екологічних стандартів. Наприклад, у США Агентство з охорони навколишнього середовища визначило такі стандарти для якості повітря (NAAQS) і вони діють по всій країні на федеральному рівні. Стандарти фіксують максимально допустимий рівень діоксиду сірки, твердих часток, монооксиду вуглецю, оксиду азоту та свинцю.

Одну з найбільш комплексних та дієвих систем по контролю за впливом промисловості на екологію створив Європейський Союз. І на це йому знадобилось більш ніж 30 років! Згідно з Директивою про промислові викиди 2010 року,  великі установки повинні мати комплексні екологічні дозволи, в яких визначений гранично можливий вплив підприємства на довкілля (мг/м3 для викидів в атмосферу та мг/л для викидів у водні об’єкти). При цьому держави-члени ЄС на власний розсуд можуть встановлювати більш суворі національні екологічні вимоги.

Крім щорічної звітності галузевих операторів про дотримання умов дозволів, відбуваються інспекції уповноважених державних органів, що вивчають увесь спектр впливу промислового підприємства на довкілля. Європейське бюро з охорони навколишнього середовища робить усе можливе, аби ці дані були максимально публічними.

Ефективність контролю над промисловими викидами в ЄС оцінюють позитивно. Наприклад, Німеччина з 1990 року зуміла скоротити викиди в повітря по оксиду азоту майже на 60%, по оксиду сірки – на 95%, по монооксиду вуглецю – на 78%.

В кінці 2019 року Єврокомісія ухвалила Зелений пакт для Європи, що передбачає досягнення нульових показників викидів парникових газів до 2050 року. В зв’язку з цим вже скоро норми Директиви про промислові викиди будуть переглянуті і розпочнеться новий етап адаптації промисловості до екологічних та кліматичних реалій сьогодення.

Стримування змін клімату – це нова епоха в регулюванні промислових викидів. Адже індустріальний сектор відповідальний за значну частину продукування парникових газів. У США, наприклад, це близько 22%.

В цьому контексті проблема України полягає в тому, що ми, отримавши у спадок від Радянського Союзу потужний промисловий сектор, досі не змогли його модернізувати. Наразі підприємства переробної і добувної промисловості є одними з найбільших забруднювачів атмосферного повітря (35 та 18% від усіх викидів відповідно). Також українська промисловість продукує до 17% парникових газів, які генеруються на території нашої країни. Промислова галузь є однією з лідерів по забрудненню води – вона скидає у водойми більше 30% від усіх забруднених стічних вод. Це переважно нітрати, нафтопродукти, фосфати, вода перенасичена киснем та залізом. 

Сьогодні нам потрібно надолужити втрачений час і синхронізувати процес захисту довкілля від тиску промисловості з європейськими підходами та практиками.

Перші позитивні кроки вже зроблені. В парламенті зареєстрований урядовий законопроект №4167 "Про запобігання, зменшення та контроль промислового забруднення". Він імплементує директиву ЄС про промислові викиди в український правовий простір. Передбачається впровадити інтегрований дозвіл на викиди для промислових підприємств, що встановить вимоги до обсягів забруднення, а також будуть визначені заходи для зменшення впливу підприємств на довкілля. Підприємства зобов’яжуть моніторити викиди та щорічно звітувати про дотримання умов інтегрованого дозволу. Якщо ці умови порушать, дозвіл може бути анульований.

З 2021 року вступає в силу закон "Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів". Він передбачає державну реєстрацію установок, які викидають в повітря CO2 та інші парникові гази, проведення моніторингу і складення звітів за його результатами, верифікацію звітів в спеціальних акредитованих установах та затвердження їх уповноваженим державним органом.

Державна екологічна інспекція активно задіяна в цих змінах. Минулого року у структурі ДЕІ було створено окреме управління, що спеціалізується на промисловому забрудненні. На фінішну пряму вийшло облаштування Офісу чистого довкілля в Кривому Розі, який зосередиться на великих підприємствах "Кривбасу". В рамках територіальної реформи Інспекції створений Придніпровський округ, до якого входять території з найбільшими забруднювачами. Наша увага постійно прикута до діяльності промислових гігантів. ПрАТ "АрселорМіттал" в 2020 році сплатило 11,2 мільйона гривень збитків, завданих державі, ПрАТ "МКК Ілліча" - 800 тисяч гривень, щодо ТОВ "Коксовий завод "Новомет" ДЕІ подала судовий позов щодо припинення  його діяльності і суд тимчасово зупинив виробництво та постановив стягнути із заводу збитки.

Отже, 2021 рік стане часом прискореної адаптації України до європейських правил гри у сфері налагодження балансу між промисловістю та довкіллям. Сподіваюсь, вже скоро ми побачимо значний прогрес – зменшення тиску на екологію, модернізацію виробництв, відповідальність бізнесу за свої дії. І як результат – якісно новий рівень життя людей, де не буде місця екологічно депресивним регіонам, зашкальному рівню захворювань, спричинених неблагополучним довкіллям, обмеженню доступу до базових ресурсів – чистої води, повітря, парків, скверів та лісів.