Юрій Щуклін, експерт ринку логістики, член Комітету з логістики Європейської бізнес-асоціації (ЄБА)

 

За 9 років війни Європа дуже багато зробила для підтримки України. Прийняла наших біженців, дала економіці величезну фінансову допомогу, дає нам зброю. Настав час нам віддячити й допомогти європейським партнерам. Саме тому я хочу подарувати Європейському Союзу технологію та систему, над якою працював чотири роки.

Хочу звернутися до наших партнерів, союзників, донорів, які зараз шукають рішення, щоб зняти напругу для наших вантажів на кордонах та припинити ембарго: таке рішення є, його можна застосувати прямо зараз, і кошти для цього не потрібні.

Війна внесла плутанину в логістичні ланцюжки та коридори. Коли у зв'язку з закриттям наших портів, Європа відкривала для України Шляхи солідарності, передбачалося, що наші вантажі транзитом проїдуть по її інфраструктурі на свої сталі ринки. Але з плином часу, європейські власники інфраструктур, переробних підприємств, стали використовувати наше зерно у своєму виробництві. Це викликало протести місцевих фермерів, які побачили в нашій продукції загрозу, що їхня продукція буде неконкурентною і втратить попит. 

Цій ситуації є технологічне рішення, яке я ще до повномасштабної війни намагався впровадити. Це – система або технологія відповідального планування. Будь-які наскрізні процеси бізнесу мають плануватися. Ці процеси зараз розірвані, і виконуються, обліковуються та керуються підприємствами окремо. Якщо всі бізнес-процеси, весь логістичний ланцюжок будуть плануватися й обліковуватися в одному місці, тоді можна робити аналіз і коригувати й обліковувати вхідні та вихідні потоки. Можна гармонізувати всі події та не допускати відхилення від планів.

Система дозволяє керувати процесами логістики та всіма іншими бізнес-процесами не чиновникам, не менеджерам, а автоматизованим системам цих підприємств. Це інформаційне середовище, в якому будь-які учасники, державні органи, бізнеси, взаємодіють на рівні автоматизованих систем, які створюють оптимальні логістичні рішення та контролюють виконання намічених планів. Сама система має автоматизовані блоки, які роблять частину роботи й автоматизують ті процеси, які робились в ручному режимі й інші способи: месенджерами, листами е-мейлами тощо. Коли учасники вносять в систему свої дані, вони стають доступні всім причетним до процесу компаніям, всім виконавцям.

Система дозволяє розподілити ресурси учасників таким чином, щоб не було перевантаження і щоб заздалегідь було видно, в якому місці логістичного ланцюжка може виникнути напруження і своєчасно відреагувати: або направляти в інше місце, або інвестувати в розширення вузького місця, або не рухатись в напрямі, в якому руху немає. Якби українські агровиробники в травні минулого року бачили, що руху їхніх вантажів у призначеному напрямі нема, вони б не витратили величезні кошти через простій вагонів у чергах і не допускали б перевитрат надалі.

Це відкрита система, до якої ви можете приєднатись, бачити ресурси ваших партнерів, які вам необхідні, замовляти їх, користуватись ними, а також надавати свої ресурси в користування іншим учасникам системи. У кожного учасника є свої бажання: продати зерно, купити зерно, продати вагон, купити вагон, перевезти, надати послуги. І ця система дозволяє стикувати ці бажання і гармонізувати події у просторі, часі та всіх інших вимірах. Щоб вона запрацювала, потрібна насамперед політична воля. Тому що вона направлена на взаємодію між підприємствами, країнами, урядами, і їх юрисдикціями. Тобто, коли процес проходить наскрізь декілька підприємств, країн, урядів, потрібна їхня взаємодія. Саме Єврокомісія, уряди інших країн, наш уряд, повинні вирішити, чи потрібна їм ця система. Також потрібно заохотити обмінюватись даними з цією системою “Укрзалізницю”, тому що вона є монополістом і найважливішою логістичною артерією. Взаємодія “Укрзалізниці” з системою, яку я пропоную, це фундаментальна вимога, яка забезпечить додаткові інструменти ефективності “Укрзалізниці”, а її клієнтам забезпечить беззбиткове користування її послугами.

Саме виробництво створює попит на логістику і рух вантажу на ринки, тому здорова система економічних взаємовідносин заохочує виробника продовжувати свою діяльність — виробляти. Закономірно, що уряди сусідніх країн і Єврокомісія зреагували безпрецедентними протекціоністськими заходами, тому що вони прагнуть захистити своїх виробників. Апелювати, що ембарго суперечить попереднім домовленостям з Україною – не вихід. Ми маємо надати європейським партнерам раціональні аргументи, чому ембарго не захищає їх бізнеси та споживчі ринки, а навпаки, завдає шкоди.

Від закриття ринку ЄС передусім постраждали традиційні переробники нашого зерна. Через те, що всі країни за периметром України закриваються, відрізано шляхи до покупців із Західної Європи та країн Балтії, які використовували українське зерно для тваринництва. Наслідок – ціни на мʼясо будуть зростати, постраждають європейські споживачі. Через те, що продукція залишиться замкнена у наших кордонах, ситуація для українських аграріїв буде ще гіршою, ніж торік, коли логістика подорожчала в 5-6 разів. Оскільки тепер, коли починається посівна кукурудзи, аграрій взагалі не знає, сіяти її чи ні. Незалежно від ціни логістики, йому просто не буде куди везти зерно. На відміну від інших культур, кукурудза не зберігається понад рік, у зерні починаються незворотні біологічні процеси і воно втрачає якість. Якщо внаслідок ембарго припиниться виробництво традиційної для України продукції – насамперед кукурудзи, пшениці, та низки нішевих культур, – ціни на ці культури зростуть, і це відчують всі. Ті, хто ініціював перекриття кордонів проти нашої продукції, не зможуть замістити наше виробництво.

Європейці закрили кордони, щоб взяти паузу для ухвалення раціонального рішення. Сьогодні вони не бачать, які обсяги вантажів йдуть транзитом у треті країни, а які забирають на переробку місцеві бізнеси. Захищаючи свій ринок нібито від демпінгу українських товарів, вони не бачать, скільки грошей вони втрачають, закриваючи ринки. А якби вони побачили, скільки коштів залишає у них український транзит, думка б змінилася. Фундаментально Європа лише вигравала завдяки оберту великих обсягів українського зерна: насамперед, переробні підприємства, перевалки, дороги, порти. Адже українці сплачують великі кошти за послуги перевезення, перевалки, і польська залізниця PKP, LHS, інші залізниці, приватні оператори, порти – всі отримують додатковий дохід. Сьогодні у наших партнерів нема аргументів і нема цифрового доказу, що наші потоки дали ще й можливість заробляти на наших вантажах.

В рамках системи, яку я пропоную, у кожному конкретному випадку це буде видно. Європейські країни орієнтуватимуться не на паніку фермера, а на об'єктивні цифри. Система прозорого відповідального планування вантажоперевезень може бути налаштована під потреби будь-якої галузі: української, європейської, з будь-якими параметрами та запобіжниками, які не допустять того, що трапилося зараз з ембарго зерна. Система дозволить бачити заздалегідь, що і куди їде, яка наповнюваність, обсяги, а також дасть змогу вирівняти вантажопотоки таким чином, щоб не було надлишку тієї чи іншої культури та тих постачань, які порушують національні споживчі ринки. Цей інструмент дозволить бізнесам розвиватись, укладати контракти, планувати роботу, не доходячи до “червоних ліній”.

Виробники України також мають свої інтереси. Україна не хоче втрачати свої європейські та світові ринки. Хоча дехто розповідає – мовляв, що там ці 10% європейського ринку – зараз не можна нічого втрачати. Оскільки валютний виторг до бюджету це лише агро, бо металургія та всі інші експортні галузі впали, ми маємо також захищати свого виробника. І ця система дозволяє це зробити. Тому що європейці побачать, що ми не є для них загрозою.

Звичайно, я знаю, і протягом останнього року чую аргументи  супротивників впровадження моєї технології. Для деяких трейдерів, у котрих обрій планування два дні, і звична практика “домовлятися з коліс” та торгувати на коротких позиціях, невизначеність – це їхній бізнес. Тому що чим більше плутанини, тим більше заробляють спекулянти. Уявіть собі, ви хочете поїхати в інше місто, ви приходите до каси, а вам кажуть – квитків немає. Вам не скажуть ані часу відправлення, ані часу прибуття, а ціну оголосять тільки на пероні. Причому вільних місць буде менше, ніж кількість охочих, і серед них влаштують аукціон на ці місця. Ціна природно зростає. Саме це сталося минулого літа. Система логістики, яка сьогодні побудована на базі інтересів монополіста "Укрзалізниці", сприяє процвітанню життєдіяльності спекулянтів та знищенню дрібного та середнього аграрія. І тому нова технологія та система також збалансує роботу "Укрзалізниці", допоможе їй плавно увійти до євроінтеграційних процесів та зменшить вплив чиновників на вартість логістики.

Саме тому я безплатно передаю цю систему і технологію Європейській комісії та налаштую її. Ця система дозволить побачити реальні можливості коридору “Україна-ЄС”, а українському та європейському виробнику – зафрахтувати вантаж. Ми зможемо планувати експорт так, щоб не було паніки, не було заторів та зайвих витрат. Система не дозволить втрутитися дурному та корумпованому чиновнику. Вона покаже європейцям, що Україна чесний і вигідний партнер, і що співпраця приносить лише користь і дохід європейським країнам.

Я хочу зробити свій внесок у євроінтеграцію України. І якщо я не зміг це зробити як радник Голови правління “Укрзалізниці”, то я зроблю це як підприємець. Я хочу змінити світ на краще.