Антон Ровенський, магістр міжнародних відносин, політолог– міжнародник

 

"В Албанії проходять парламентські вибори, від яких залежать переговори про вступ до ЄС", — заголовки такого змісту нерідко можна було зустріти в ЗМІ в контексті виборів в цій країні, що відбулися 25 квітня. Виборча реформа і забезпечення демократичного виборчого процесу є одними з ключових вимог Євросоюзу в контексті євроінтеграційних перспектив Албанії. Чи є перспективи європейської інтеграції республік Західних Балкан, про яку сказано в прийнятій ЄС в 2018 році стратегії під назвою "Надійна перспектива розширення ЄС і його посиленої взаємодії із Західними Балканами" — проаналізуємо в матеріалі нижче. У стратегії вказано 2025 рік у якості терміну здобуття республіками Західних Балкан повноцінного членства в ЄС, однак з урахуванням глобальної пандемії коронавірусу будь-які подібні строки вимагають перегляду.

 

Сербія

Вже 9 років Сербія перебуває в статусі кандидата на членство в ЄС. Обіцянки членства в ЄС були частиною своєрідної угоди з Белградом, який особливо не перешкоджав проголошенню незалежності Косово в 2008 році. У той же час за останні 9 років реальних кроків для наближення Сербії до вступу в ЄС фактично зроблено не було.

Багато політичних коментаторів покладали великі надії на візит керівників Сербії та Косово в Білий дім у вересні 2020 року, проте підписані ними документи про нормалізацію економічних відносин не вирішило політичні розбіжності. Для сербських політиків закріплення в документах положень про незалежність Косово, без чого в Брюсселі не готові дати Сербії "зелене світло" на вступ до ЄС, буде означати руйнування політичної кар'єри без найменших шансів на реванш. Крім того, у істеблішменту ЄС існують побоювання, що Белград у випадку приєднання до Євросоюзу стане лобістом інтересів Кремля, спираючись на історичні зв'язки Сербії і Росії. У зв'язку з цим показово, що Сербія стала єдиною країною Європи, яка не приєдналася до санкційної політики ЄС і США щодо РФ.

Чорногорія

Одна з найменших республік Європи, яка славиться туристичною сферою, видається найбільш ймовірним кандидатом в члени ЄС. Передумовами для цього є не тільки невелика чисельність населення і незначні розміри економіки, що дозволить Євросоюзу безболісно "переварити" вступ Чорногорії до своїх лав, але й використання Чорногорією євро в якості грошової одиниці і членство в НАТО. Станом на сьогодні Чорногорія відповідає найбільшій кількості так званих Копенгагенських критеріїв — переліку умов, необхідних для виконання для здобуття членства в ЄС.

У контексті євроінтеграційних перспектив Чорногорії особливого значення набувають президентські вибори 2023 року у республіці. Чинний президент Міло Джуканович, який перебуває біля керма держави вже 30 років на різних посадах, в минулому році зазнав поразки під час парламентських виборів, втративши монопольні важелі влади. Подальша демонополізація чорногорської політики здатна надати нового імпульсу розвитку національної економіки та якісній трансформації соціальних інститутів, що сприятиме реалізації стратегічної мети у вигляді приєднання до ЄС до 2025 року.

Боснія і Герцеговина

Боснія і Герцеговина, сформована в нинішньому вигляді в результаті Дейтонських угод від 1995 року, що поклали край громадянській війні, є унікальним політичним утворенням в масштабах Європи. Наслідком конфедеративного устрою цієї держави, до складу якого входять Федерація Боснії і Герцеговини (в ЗМІ її іноді називають Мусульмано-хорватською федерацією) і Республіка Сербська, стала надзвичайно складна забюрократизована система держуправління, яка практично виключає можливість швидкого і ефективного проведення рішень, особливо спрямованих на трансформацію політичної , економічної і соціальної систем. У свою чергу, Конституція Боснії і Герцеговини є додатком № 4 Дейтонських угод, а вищою владою наділений Верховний представник по Боснії та Герцеговині, що володіє мандатом ООН. При цьому Федерація Боснії і Герцеговини і Республіка Сербська не мають достатню кількість соціальних і економічних зв'язків між собою, фактично живуть окремим один від одного порядком денним.

У 2016 році Боснія і Герцеговина направила заявку на членство в ЄС. Однак усі сторони процесу усвідомлюють, що цей шлях тісно пов'язаний з подоланням економічних, соціальних, демографічних наслідків громадянської війни 1990-их, що в умовах відсутності достатнього внутрішнього і зовнішнього ресурсів виглядає проблематично. Для БіГ зберігають актуальність завдання збереження громадянського спокою і подолання розколу між найбільшими громадами, особливо в умовах, коли в республіці тісно переплітаються інтереси великих геополітичних гравців, включаючи США, Німеччину, Китай, Росію, Туреччину.

Косово

Частково визнане Косово, яке проголосило незалежність в 2008 році, залишається найбільш проблемним регіоном Балканського півострова. Слабкість державних інституцій, високий рівень транскордонної злочинності та міграції, збереження етнічної напруги по лінії "албанці-серби", високий рівень бідності та безробіття — все це не дозволяє говорити про стійкий прогрес в частині досягнення Копенгагенських критеріїв. Крім того, в останні роки Приштина неодноразово демонструвала відхилення від генерального курсу ЄС і НАТО в торгово-економічних, соціально-правових та військово-політичних питаннях, що не зміцнює позиції Косово на євроінтеграційному та євроатлантичному треках.

Можливо, новий етап відносин між Косово і ЄС може початися після перезавантаження системи влади в Косово і зміни політичних еліт. Першим кроком до цього стало висунення звинувачень в минулому році на адресу Хашима Тачі, який був змушений подати у відставку з поста президента Республіки Косово. Спеціальний трибунал по Косово в Гаазі звинувачує його у військових злочинах, датованих 1998-2000 роками.

Албанія

У 2009 році Албанія, яка до початку 1990-их проводила ізоляціоністську політику, стала членом НАТО, в 2014 отримала статус кандидата на членство в ЄС. Перешкодою є високий рівень корупції, впливу організованої злочинності на систему держуправління і високий рівень бідності населення. Дефіцит ресурсів розвитку в Албанії є постійною причиною політичних чвар в республіці — показово, що з 2017 року і донині більшість опозиційних депутатів парламенту не брали участі в його засіданнях, вважаючи вибори попереднього скликання головного законодавчого органу фальсифікованими.

Втім, правлячий клас Албанії не втрачає оптимізму, а прем'єр республіки Еді Рама напередодні виборів 25 квітня 2021 заявив, що в наступні 10 років бачить республіку "балканським чемпіоном у сфері туризму і агротуризму, енергетики та сільського господарства, а також в швидких якісних цифрових послугах". Як вийде у офіційної Тирани реалізувати дану програму — покаже час. У середньостроковій перспективі (3-5 років) істотного прогресу в переговорному процесі між Албанією та ЄС очікувати не варто. Вибори 25 квітня були визнані Євросоюзом "добре організованими", "живими і інклюзивними", проте незрозуміло, чи отримає за їх підсумками албанська опозиція важелі парламентського контролю над діями виконавчої влади. Зауважимо, за підсумками останніх виборів тріумфатором знову стали соціалісти на чолі з вищезгаданим Еді Рамою.

Північна Македонія

Колишня югославська республіка, яка кілька років тому змінила назву на "Північна Македонія", є кандидатом на вступ до ЄС ще з далекого 2005 року. Втім, з того часу республіка так і не зробила якісний ривок в частині трансформації суспільних відносин і економічного розвитку, і навіть прийняття країни в НАТО в 2020 році не є в даному випадку маркером.

У Північної Македонії також зберігаються напружені відносини з Грецією і Болгарією, які скептично сприймають ідею прийняття колишньої югославської республіки в ЄС. При цьому сама Північна Македонія за останні роки балансувала кілька разів на межі державного перевороту. Ситуація ускладнилася в 2017 році, коли албанська мова була визнана в Македонії другою офіційною мовою держави, що спровокувало невдоволення чималої частини суспільства.

У той же час євроінтеграційна перспектива окреслює для Північної Македонії свого роду "червоні лінії", які не може переступати правлячий клас. Вони виступають запобіжником для республіки від куди більш серйозних політичних і соціальних потрясінь.