Антон Ровенський, магістр міжнародних відносин, політолог– міжнародник

2022 стартував з місця в кар'єр, обіцяючи бути вкрай динамічним і конфліктним. Про найбільші інтриги та виклики нового року — у матеріалі нижче.

 

Пандемія: далі буде?

Наприкінці 2021 року у ВООЗ припустили, що 2022 рік стане останнім роком пандемії коронавірусу, але за умови подолання несправедливості та нерівності при розподілі вакцин. При цьому механізми подолання нерівності та можливості їх реального застосування виглядають дуже умоглядними. З іншого боку, певний оптимізм вселяє той факт, що новий штам "Омікрон" є нехай і більш заразним, але менш летальним.

Втім, незалежно від зміни епідеміологічної ситуації у світі та термінів завершення епідемії коронавірусу, випробувані за останні два роки національними урядами та корпоративними структурами нові соціальні та управлінські технології стануть невід'ємною частиною життя після пандемії. Чи буде "постпандемійний" світовий порядок більш справедливим, інклюзивним та соціально спрямованим – питання відкрите.

Енергокриза: всерйоз і надовго?

Друга половина 2021 року пройшла під знаком глобальної енергетичної кризи, коли ціни на газ, вугілля, електроенергію, нафтопродукти на світових ринках встановлювали рекорд за рекордом. Причин того, що відбувається на енергоринку, безліч — від викликаної пандемією масштабної грошової емісії в США та ЄС, що спродукувала глобальну інфляцію, до прискореного "зеленого переходу" та невизначеності навколо "Північного потоку — 2".

Ключове питання для світової економіки — чи є аномальне зростання цін на енергоресурси флуктуацією чи довгостроковим трендом, що призведе до зміни технологічного укладу поряд із структурою глобального виробництва та споживання. Станом на сьогодні з упевненістю можна говорити лише про те, що високі ціни на енергоносії у світі збережуться до початку II кварталу 2022 року, а подальший розвиток подій на енергоринках багато в чому визначатиметься рівнем геополітичної напруги, ситуацією з пандемією коронавірусу та ступенем відновлення світової економіки.

На цьому тлі примітно, що Нідерланди відклали виведення з експлуатації Гронінгенське газове родовище з квітня 2022 року на III квартал 2023 року (як мінімум), а Держдепартамент США висловлює скепсис щодо запровадження нових санкцій проти "Північного потоку — 2". Ці елементи світового енергетичного пазлу красномовно вказують на те, що проблематика зростання цін на енергоресурси має вкрай високий пріоритет для національних урядів та світових еліт загалом.

"Велика угода": місія (не)здійсненна?

З 9 січня розпочалася серія американсько-російських переговорів, які, окрім двостороннього формату, охоплюють формати НАТО та ОБСЄ. Попри наявний антагонізм, у діалозі між США та РФ існують точки взаємодії, де компроміс виглядає цілком досяжним — йдеться про контроль над стратегічними озброєннями, кліматичні питання, освоєння Арктики. Серія незначних компромісів навряд чи здатна призвести до укладання славнозвісної "Великої угоди", проте перехід від ескалаційного порядку денного до порядку денного керованої конкуренції дещо знизить градус геополітичного протистояння у світі.

При цьому, якщо розглядати компроміс, як ситуацію, коли обидві сторони не задоволені результатом, головним бенефіціаром американсько-російських домовленостей може стати Китай, що перетворюється на ключового геополітичного конкурента США. Тому і Вашингтон, і Москва вестимуть переговори з огляду на Пекін, тим самим зменшуючи для себе простір для маневру.

Вибори у Франції

Весняна президентська виборча кампанія у Франції обіцяє бути вкрай напруженою. Відповідно до останніх соціологічних опитувань, кандидат від республіканців Валері Пекрес (чинна голова ради регіону Іль-де-Франс) при моделюванні другого туру виборів випереджає Емманюеля Макрона на 4%. Однак висновки робити передчасно — конфігурація виборчої кампанії стане зрозумілою до кінця лютого.Тут неможливо не згадати досвід президентської кампанії — 2017, коли також висуванець республіканців Франсуа Фійон, який вважався фаворитом перегонів, несподівано зійшов із дистанції через скандал із фіктивним працевлаштуванням своєї дружини.

Також не варто не рахуватися з фактором Еріка Земмура, публіциста правоконсервативних поглядів, який стрімко увірвався у французьку політику минулого року і оголосив про участь у президентських виборах та створення власного політпроекту під назвою "Реконкіста". Поряд із Пекрес і Макроном Земмур входить до трійки найбільш рейтингових кандидатів на посаду голови П'ятої республіки.

Майбутнього президента Франції вже в червні чекають парламентські перегони, під час яких необхідно буде сформувати лояльну більшість. Інакше вже через кілька місяців каденції президент Франції буде близьким до статусу "кульгавої качки" і, очевидно, не зможе претендувати на статус лідера Євросоюзу.

Близькосхідний пасьянс

Події на Близькому Сході розгортатимуться під впливом наступних факторів та трендів.

По-перше, скорочення американської присутності в Іраку посилить вплив Ірану в регіоні, що разом з тим сприятиме укладенню між Вашингтоном і Тегераном нової "ядерної угоди", денонсованої адміністрацією Дональда Трампа.

По-друге, під час сирійського врегулювання будуть вибудовані нові баланси між Іраном, Туреччиною, Росією, США, які "патронують" різні озброєні групи в Сирії та прагнуть розширити свій вплив на Близький Схід загалом.

По-третє, фінансово-економічні проблеми Туреччини проектуватимуться на її проактивну експансіоністську зовнішню політику. Інтрига в тому, чи стане політика Анкари менш наступальною або економічні проблеми стимулюватимуть до активізації експансіонізму.

По-четверте, погіршення відносин між прем'єром Ізраїлю Нафталі Бенетом та Джо Байденом створює нові приводи для ізраїльсько-палестинського загострення та розширення конфліктних ліній між Ізраїлем та Іраном.

По-п'яте, антагонізм аравійських монархій буде пом’якшуватися висхідним трендом на енергоносії на світових ринках і фактором Чемпіонату світу з футболу в Катарі, який відбудеться наприкінці 2022 року.

По-шосте, спроби військово-політичного врегулювання в Лівії та завершення гострої соціально-політичної кризи в Лівані "зв’язуватимуть" дипломатичні ресурси ключових близькосхідних гравців, але мають відверто невисокі шанси на успіх.

"Велика гра" в Центральній Азії

Події перших днів 2022 року у Казахстані актуалізували питання соціально-економічного характеру, безпеки, протистояння великих геополітичних гравців у Центральній Азії. Бунт у Казахстані продемонстрував, що центральноазіатські автократії дуже вразливі в умовах соціально-економічного спаду, що супроводжується загостренням внутрішньокланових суперечностей та посиленням впливу ззовні.

Закони соціального розвитку свідчать, що неможливо нескінченно "закручувати гайки". Якщо Узбекистан за Шавката Мірзійоєва почав лібералізацію суспільно-політичного та економічного життя, то Таджикистан і Туркменістан, де при владі десятиліттями перебувають одні й ті ж клани, загрожують "вибухнути" практично будь-якої миті. Не варто забувати і про хронічно нестабільний Киргизстан, де за останні 15 років відбулося три державні перевороти.

Внутрішня інституційна слабкість центральноазіатських республік і підвищений інтерес до них Туреччини, Великобританії, Китаю, Росії детермінують Центральну Азію у якості одного із найбільш конфліктогенних макрорегіонів у найближчі роки. Так само як і в ХІХ — на початку ХХ століть, нова "Велика гра" у Центральній Азії стане вкрай насиченою та інтригуючою.