Антон Ровенський, магістр міжнародних відносин, політолог– міжнародник

 

Серпень — сезон традиційного падіння політичної активності — закінчився. Прийнято вважати, що вересень відкриває новий політичний сезон, про основні інтриги якого поговоримо нижче.

Вибори в Німеччині

У січні 2021 Армін Лашет очолив керівну партію Християнсько-демократичний союз Німеччини (ХДС) з прицілом на заняття, а точніше політичне спадкування, посади федерального канцлера за результатами осінніх парламентських виборів. Якщо на початку 2021 року подібний сценарій був найбільш реалістичним, то події наступних місяців стали неприємною несподіванкою для ХДС.

У березні ХДС програла вибори у двох західних федеральних землях. Наприкінці весни у фаворити виборчих перегонів до парламенту вирвалися "зелені". Тренд зростання підтримки зелених виявився нестійким, і ХДС зуміла повернути собі провідні позиції. Однак масштабні літні повені в Німеччині стали відчутним ударом по позиціях партії Меркель і її потенційному наступнику. Станом на сьогодні найбільші рейтинги демонструє Соціал-демократична партія, один з лідерів якої — Олаф Шольц — має персональні рейтинги куди вищі, ніж Армін Лашет, а тому небезпідставно розглядається як серйозний претендент на канцлерську посаду. Своєю чергою рейтинги ХДС перебувають на історичних мінімумах.

До кінця своєї каденції Ангелі Меркель доведеться виконати буквально титанічну роботу, щоб зберегти "контрольний пакет акцій" в політиці Німеччини за ХДС і провести на вищий керівний пост держави Арміна Лашета. Однак соціально-політичні тенденції, а також певна втома суспільства від "курсу Меркель" поки що об'єктивно грають проти ХДС.

Розвиток ситуації в Афганістані

Прихід до влади в Афганістані "Талібану" не став несподіванкою для тих, хто давно спостерігає за центральноазійським регіоном. Однак до цієї події виявилися неготові багато держав, особливо європейських, які вже почали стикатися зі збільшенням потоку біженців з Афганістану. Водночас економічно і логістично закріплюються в "постамериканському" Афганістані два військово-економічні блоки — Китай-Пакистан і Туреччина-Катар. Окремі європейські політики вказують на те, що для стримування потоку біженців з Афганістану ЄС доведеться тісніше працювати з Туреччиною, яка в 2015-2016 роках облаштовувала на своїй території табори прийому біженців в обмін на щедре фінансування з боку Брюсселя. Цей же кейс офіційна Анкара із високою ймовірністю спробує відтворити в нинішній час.

Відлуння розпаду проамериканської влади в Афганістані ще довгий час будуть відчутні в США і країнах Західної Європи. Парламентські вибори в США у 2022 році, згадані вище вибори в Німеччині цієї осені, виборчі кампанії в країнах Східної Європи — ситуація в Афганістані буде впливати на ці та багато інших політичних, економічних та соціальних процесів у світі.

Політична турбулентність в Боснії і Герцеговині

1 серпня 2021 пост Верховного представника щодо Боснії і Герцеговини зайняв Крістіан Шмідт, член німецького ХСС, який раніше входив до складу уряду Ангели Меркель. Крістіан Шмідт змінив Валентина Інцко, котрий перебував на цій посаді 12 років. Відзначимо, що система управління Боснії і Герцеговини сконструйована Дейтонськими угодами від 1995 року, які зупинили війну у цій країні, таким чином, що Верховний представник має величезні повноваження, будучи останньою інстанцією прийняття рішень (в т.ч. скасування рішень органів влади ентитетів Боснії і Герцеговини).

Оскільки Радбез ООН не затверджував зміну Верховного представника, сербська частина Боснії і Герцеговини (Республіка Сербська), а також РФ і КНР не визнають його повноважень. Тим самим посилився конфлікт по лінії "сербська частина Боснії — Верховний представник", спровокований цілою низкою рішень парламенту Республіки Сербської і колишнього Верховного представника Валентина Інцко в контексті політики історичної пам'яті.

Найбільш радикальна частина еліт Республіки Сербської вже не перший рік говорить про можливість відокремлення від Боснії, водночас як їх не менш радикальні опоненти з Федерації Боснії і Герцеговини (Хорватсько-Мусульманської федерації) виступають за ліквідацію Республіки Сербської та трансформацію Боснії в унітарну державу. Імовірність розвитку подібних сценаріїв станом на сьогодні невисока, проте у випадку продовження уповільненої конфронтації та погіршення соціально-економічної ситуації в Боснії у місцевих еліт може з'явитися серйозна спокуса каналізувати соціальну незадоволеність в міжетнічне протистояння. Ймовірно, в цьому випадку своє слово повинні сказати структури ЄС, наприклад, чітко окресливши євроінтеграційні перспективи Боснії, що дозволить пом'якшити внутрішні протиріччя в цій країні.

Вибори в Чехії

"Чеський Трамп", як називали під час виборів-2017 чинного прем'єра республіки Андрія Бабіша, засновника популістської партії ANO, має непогані шанси зберегти за собою крісло керівника уряду. Згідно соцопитувань, рейтинги ANO не опускаються нижче 30%.

Водночас можливе продовження прем'єрської каденції Бабіша без захвату сприймають в Брюсселі. По-перше, Європейська комісія раніше визнала наявність у Бабіша конфлікту інтересів з огляду на збереження ним контролю над бізнесом —  транснаціональним холдингом Аgrofert, який отримував субсидії зі структурних фондів ЄС. Справу про конфлікт інтересів передано до Європейської прокуратури, яка почала роботу в Люксембурзі з 1 червня. По-друге, Чехія за часів Бабіша саботувала низку європейських ініціатив, перш за все пов'язаних з міграційними проблемами, посиливши взаємодію з партнерами з Польщі та Угорщини, відомих своєю фрондою щодо ЄС.

Так що політичне майбутнє Бабіша і його партії ANO не настільки безхмарні, як показують станом на сьогодні соціологічні опитування.

Протестна активність в країнах Балтії

Влітку нинішнього року в Литві та Латвії відбулася низка акцій протестів, що зібрали по кілька тисяч осіб. У масштабах країн Балтії це є більш ніж вагомим показником. Останній раз в країнах Балтії подібні акції мали місце в період світової економічної кризи 2008-2009 років. Саме балтійські країни тоді виявилися серед найбільш постраждалих серед країн ЄС від падіння глобальних ринків, що викликало помітне скорочення соціальних гарантій і зростання податкового навантаження на суб'єктів економіки.

Приводом для цьогорічних літніх протестів стали жорсткі антикоронавірусні обмеження і погіршення соціально-економічного становища, викликане як пандемією, так і скороченням можливостей трудової міграції до країн Західної Європи (в т.ч. до Великобританії після Brexit). У Литві протести додатково підстьобнули протистояння між політичними фракціями, орієнтованими на чинного президента і "старий" політичний істеблішмент відповідно, а також міграційна криза, пов'язана з проникненням з території Білорусі тисяч вихідців з країн Близького і Середнього Сходу.

Оскільки причини протестної активності не усунені, практично немає сумнівів, що вона буде набирати обертів цієї осені. Поки що влада країн Балтії діє заборонними механізмами, намагаючись звезти нанівець протестну активність. Так, згідно з рекомендаціями Департаменту держбезпеки Литви був заборонений мітинг заявленою чисельністю 15 тисяч осіб у Вільнюсі, який планувався 10 вересня.

Інша справа, що політичний клас країн Балтії досить однорідний, і навіть у випадку можливого приходу до влади нині опозиційних сил в результаті вуличних акцій і парламентських криз внутрішня і зовнішня політика Литви, Латвії, Естонії зазнає максимум косметичних змін. А об'єктивне скорочення ресурсної бази не дозволяє говорити про можливість будь-якого істотного зростання соціальних стандартів.

Перевибори у Болгарії

У Болгарії затягується політична криза, пов'язана з нездатністю сформувати уряд за підсумками двох парламентських виборів, що відбулися навесні та влітку нинішнього року. І сьогодні республіка стоїть на порозі третіх у 2021 році виборів до парламенту, які можуть бути проведені одночасно з плановими президентськими виборами в листопаді. Політичне поле Болгарії цієї осені може бути істотно переформатовано, при цьому структури ЄС зацікавлені в мінімізації умовно проросійського крену в болгарській політиці за підсумками виборів. Нагадаємо, у 2016 році дружнім Москві вважався обраний болгарський президент Румен Радев, що стало певною несподіванкою на тлі того, як у 2014 році офіційна Софія заблокувала важливий для РФ енергетичний проект "Південний потік".

Інтригою осені в Болгарії також стане подальше місце в політичній системі екс-прем'єра Бойко Борисова, який очолював уряд республіки у 2009-2021 роках і багато разів критикувався Євросоюзом за автократичні методи управління. Крім того, цікавим є питання зміни взаємин між Болгарією, Євросоюзом і Північною Македонією в контексті євроінтеграційних прагнень останньої та особливої ​​позиції Софії щодо етнокультурної політики Скоп'є.

Також необхідно зауважити, що вже з 7 вересня в Болгарії вступають в дію нові антикоронавірусні обмеження. Республіка є найменш вакцинованою серед країн ЄС, а додатковий етап обмежень безумовно вплине на політичні процеси в Болгарії у найближчі місяці.